Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

БІЛІ ПТАХИ
(легенда)

Підготував священик Андрій РОТЧЕНКОВ,
директор Центру християнського виховання дітей і молоді в Луцьку

Колись я читав про чоловіка, який у сні бачив ангела. Він кликав його піти з ним до храму. У церкві було п’ятеро людей, вони молились. Перед кожним сиділа біла пташка.

– Слухай, як моляться ці люди, – сказав ангел, – і дивись, що буде з птахами.

Попереду молилась на колінах гарно одягнена жінка. Вигляд її смиренний, слова злітали з вуст. А її біла пташка була найбільша, найгарніша і найбіліша. Та поки ця жінка молилась, пташка не поворухнулась.

– Доторкнись до пташки, – сказав ангел.

Чоловік обережно доторкнувся і, відчувши холод, швидко забрав руку.

– Вона напевно мертва?

– Так, – сумно відповів ангел. – Вона майже мертва. Ця жінка з дитинства ходить до храму. Вона одягається в найкращий одяг і знає багато молитов напам’ять. Її слова гарні, але вона не вкладає в них свою душу. Вона вийде звідси і одразу забуде все, що вона тут говорила. Вона дивиться на мешти своєї сусідки і думає, скільки вони можуть коштувати...

Трохи далі молився молодий чоловік. Було видно, що він молиться з вірою. Біла пташка  перед ним змахнула крилами і злетіла вгору. Чоловік помітив, що храм не має стелі й даху. Пташка полинула до хмар. Але раптом обличчя молодого чоловіка змінилось. У його погляді з’явилась злоба і ненависть. Біла пташка впала з висоти мертвою на підлогу.

– Молячись, він згадав, що його образили, – сказав ангел. Його серце сповнилось ненависті. Він не хоче забути і вибачити образу. Подивись, він швидше закінчує молитву. Його слова не досягли Отця.

Чоловік з ангелом підійшли до третьої. Бабуся притулилась до стіни. На її щоках застигли сльози. Вона молилась і її біла пташка злетіла, але впала. Знову знялася і знову впала. Вона була  вже близька до того, щоб розбитись, але все-таки набралась сил і полетіла високо-високо в небо і зникла з виду.

Ангел усміхнувся:

– У цієї бабусі велике горе. Вона не мала сили вірити. Вона думала, що Господь залишив і не любить її. Але вона розповіла Богові про свої сумніви. І її віра зміцніла! Її молитва злетіла до Бога. Він Сам спустився, щоб заспокоїти її. Подивись! Вона усміхається!

Четвертий здавався волоцюгою і перед ним сиділа маленька, сіра від бруду пташка. Здавалось, вона ніколи не зможе піднятися в небо. Чоловік нічого не говорив. Він був дуже втомлений. Але слабенькі крильцята пташки все-таки підняли її. Коли вона вилетіла з церкви, її крила в сонячних променях заблищали, мов сніг. І ангел зрадів.

Цей чоловік зовсім не вмів молитися. Він ніколи в житті цього не робив. Але гріх мучить його душу і він хоче просити в Бога прощення і спасіння. Він промовив до Господа і Він простив його. Саме цієї миті ангели радіють: грішник повернувся додому!

Останнім був маленьким хлопчик. Перед ним сиділа маленька пташечка. Дитина склала ручки.

– Вибач, що я ображав сестру, я чинив дуже погано. Господи, зціли мою маму – вона хворіє. Допоможи мені в школі.

Ще хлопчик весело вибіг на вулицю і поспішив додому, щоб пограти в футбол з друзями. Очевидно, дійшла молитва маленького хлопчика до Бога, бо була вона щирою, не надуманою і йшла від серця.

Для Бога важливіше те, що ми маємо в серці, ніж те, що ми говоримо вустами.

Волин. єпарх. відом.– 2005.– № 2 (3)