Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Протоієрей Віктор МИХАЛЕВИЧ,
капелан і викладач Волинського інституту імені В’ячеслава Липинського МАУП, настоятель парафії Апостолів Петра й Павла в с. Коршовець Луцького районного деканату

Досліджуючи повчання святих отців і вчителів Церкви про піст, чітко видно, що вони наголошують відрізняти головну ціль посту від засобів, які допомагають досягненню її. На жаль, навіть серед людей, що часто ходять до церкви, є багато таких, хто не розуміє високого духовного значення Великого посту, вважають достатнім самого лише стримання від скоромного та плотських утіх. Однак для того, щоб слідувати вузьким шляхом спасіння, уникаючи широкої дороги, що веде, за словами Спасителя, до загибелі, слід розуміти, що не лише стриманням у їжі та плотському способі життя перемагається гріх, але очищенням серця та ревним прагненням до непорочної чистоти душі. Свята Церква наголошує у великопостових молитвах: «Марно ти радієш, душе моя, стриманню в їжі, якщо від пристрастей ти не очищена: якщо стримання в їжі не стане причиною виправлення твого життя, то гидкою будеш в очах Бога».

«Ухиляйся від зла і твори добро», – ці слова з Першого послання апостола Петра варто найперше пам’ятати всім упродовж Великого посту, – рекомендують учителі Церкви...

Андрій ГНАТЮК
Світлини надали прот. Ігор СКИБА, Данило ЗІНКЕВИЧ, Андрій ЯКИМЧУК і Наталія ФРАНЧУК

Ізраїль – країна погодних контрастів. Таке буває нечасто, але за тиждень перебування на Святій Землі на межі січня-лютого ми пережили чотири пори року, починаючи від пізньої осені, закінчуючи літом. Сонце і хмари наче боролися між собою, а от побачити сніг ми таки не сподівалися. Ця найдавніша у світі земля не залишає байдужим нікого. Хтось боїться тутешніх постійних воєнних сутичок, пострілів, терактів, усіляко сторониться її, а хтось попри все їде сюди, щоби з комфортом відпочити, насититися свіжими фруктами, подихати свіжим бризом Червоного й Середземного морів, поніжитися в цілющих водах Мертвого моря – одним словом, нарешті побувати в місцях, про які багато чув, але ніколи не бачив. А хтось готовий віддати останню копійку, та хоч раз у житті пройтися цією Землею, бо вона – Свята. Тут народився, свідомо пішов на хресну смерть й був...

Лариса ОБУХОВИЧ,
художник-реставратор обласного краєзнавчого музею

Давні майстри малювали ікони по-особливому. Вони не змальовували, не копіювали натури, як фотографи. Не тому, що не вміли, а тому, що не хотіли. Вони малювали інший світ. Свідомо застосовували зворотну перспективу, щоб сказати про те, що все земне вертається у землю. А після смерті – інша дійсність, інша перспектива.

Отже, ікони – це містичні ворота у потойбічний світ. Вони представляють особи святих не у земному, а в загробному світі. Там торжествує перемогу зображений святий. Він стоїть перед Богом і молиться за нас, а ми молимося перед його іконою, просячи заступництва за себе і ближніх.

Поклоняючись святим іконам, ми не вшановуємо дошку, полотно чи папір, на яких вони намальовані, ми лише віддаємо шану зображеним особам. Ікони – це видимі символи невидимих осіб, яким віддаємо почесті...

Валерій ШАРАНДІН, вихованець Волинської духовної семінарії

Деякі парафіяни говорять: «Ми ходимо саме в цю церкву, тому що нам тут подобається священик, ми довіряємо йому, слухали б і слухали його». І хоча всі повинні пам’ятати: церква – дім Божий, у якому обов’язково перебуває особлива благодать Божа, але і на священнослужителів накладається велика відповідальність перед парафіянами, бо через таїнство Священства вони одержали благодать Святого Духа, через них ця благодать передається мирянам, яких священики повинні вчити християнської віри, благочестя.

Ось мешканці Старого Порицька Іваничівського деканату вважають, що їм пощастило, вони поважають, прислуховуються до порад настоятеля церкви Успіння Пресвятої Богородиці, яка розташована в їхньому селі...