Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Міра любові

Наскільки сильно ми повинні любити свого ближнього? Запитання ніби дивне (бо ж хіба любов вимірюється?), але водночас і просте. Чим більше ми будемо думати про це, тим більше намагатимемось любити тих, хто поруч із нами.

– Як я можу любити свого вітчима, який ніколи слова доброго до мене не сказав, який нічого для мене не зробив, ще й матір весь час ображає? – запитала мене якось подруга.

Саме така любов до недруга нашого, з яким ми на одній території, й вимагає від нас любові щоразу більшої. Адже «любити» в даному випадку означає терпіти того, хто тебе ненавидить, допомагати йому, коли спіткнеться, заговорити, коли попросить. Бачучи це, він поважатиме вас, хоча й таємно, не показуючи своїх почуттів. А ви – не чекайте його любові. Ви просто любіть. Ставтеся до нього так, ніби перед вами образ Христовий. Адже «любов нічого в собі не має, крім Самого Бога, тому що Бог є любов» (1 Ів. 4:8).

«Я його так міцно кохаю, а він цього навіть не помічає». Скільки разів ми чули ці слова від наших подруг, знайомих. А чи потрібна така любов тому, кому ви байдужі? Навряд. У ту мить, коли любов засліплює, варто розплющити очі й допомогти тому, хто якраз тієї любові взагалі не має. Можливо, це дитя – без батька-матері, а може – то сусідка-пенсіонерка, бідна вдовиця. Віддати трішки своєї «надмірної любові» комусь із потребуючих – ось та міра справжнього почуття, яким Господь наділив кожного із нас.