Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

Ти – сота копійка

Проповідь митрополита Луцького і Волинського Михаїла, виголошена 9 лютого, в неділю митаря і фарисея, у кафедральному соборі Святої Трійці на завершення Божественної Літургії.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Слава Ісусу Христу!

Улюблені браття і сестри, вітаю вас із воскресним днем, а причасників – з прийняттям Святих Христових Таїн.

Церква Христова сьогодні розпочинає нас готовити до Великого поста. І вже в цю неділю, неділю, яку ми називаємо митаря і фарисея, євангельське оповідання говорить про двох людей, які перебували в храмі на молитві. І як вийшов один із храму, і як вийшов інший...

В чому весь сенс і притчі цієї, і весь сенс підготовчої цієї неділі до Великого поста? Здається, можна було б просто назначити день, час – і ось розпочинається піст, звершуємо. Але Церква Христова іншим шляхом іде, навіть до поста нас готує. Зачасту вказуючи нам правильний і корисний шлях, який повинна пройти душа кожного із нас. Повинна пройти час очищення, зміни, і духовного зростання, й досконалості. Тому це процес – еволюційний процес. В один момент не приходить покаяння, як і в один момент не приходить бажання здійснити гріх: все це час.

Згадаєм, як відбувалося гріхопадіння наших прабатьків. Не зразу ж був зірваний плід і людина стала смертною й була вигнана з Раю. Щось цьому передувало. А що цьому передувало? Сумнів. Сумнів у справедливості сказаних Богом слів, у їх значимості, в допитливості. А чи прав був? А що буде далі? А можливо, все це воно не так? А потім – знімем плід, подивимся. І як подивилися, що визнали? Що роздягнуті. Оголилася вся правда перед ними. Не суть в одежі чи в сутності одежі, якої не було на них, а оголилася вся правда життя, правда Божа.

І ось і в сьогоднішньому євангельському читанні, виявляється, що і один, і інший звертався до Бога, але оголилася правда. Бо Господь прийшов у цей світ, зауважте, з першими словами проповіді. Які були слова Ісуса Христа, як і слова Івана Хрестителя? «Покайтесь»: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне!» В чому вся суть покаяння? Вся суть покаяння в осмисленні, в бажанні бути разом з Богом, тобто обнажити правду. А в чому правда полягає? В осмисленні вчиненого тобою гріха. Ми ж коли чиним гріх, а потім аналізуєм, дуже часто себе виправдовуєм. І приклад цьому виправданню – навіть євангельський приклад, чи біблійний приклад. Адам також яблуко з’їв. А що сказав? «То не я, то мені Єва дала». Єва тоже хитра: «То не я, мені змій сказав». Весь час палець в протилежну сторону, не на себе, а в протилежну сторону.

Так ось, покаяння – це визнання своєї провини, не перекладання відповідальності на іншу людину, не її звинувачення, а звинувачення самих себе. Тому, що завжди, при любому конфлікті, непорозумінні великого масштабу, малого масштабу, один на одного показуєм пальцем. Це вони, а це інші. Завжди хтось винуватий. А от в покаянні – це коли палець повернутий до самого себе. І тому правда полягає в чому? Що причиною твоєї проблеми є? Ти, а не ця обставина, ці люди, які пов’язані разом з тобою. Ти, бо Царство Боже всередині вас є. В чому ця суть? Що ти є основою всього – і добра, і гріха. Такий пов’язаний дуалізм всередині самої людини: і добре, і погане. Тому в першу чергу при любих обставинах звертати увагу треба на самого себе, якщо ти хочеш вирівняти чи налагодити стосунки, чи виправити щось в своєму житті, чи змінити щось в своєму житті. Звертати увагу треба в першу чергу на самого себе! Не шукати причину, що хтось, десь там винуватий: батьки, сусіди, держава, будь-хто... Ти винуватий, і від тебе все залежить, персонально! Тому, що велике – в малому, мале – в великому.

Так, здається, що від тебе нічого не залежить. Неправда! Залежить! Залежить від тебе, і залежить багато. Візьміть простий приклад. Гривня має скільки копійок? Сто. Візьміть недостаючої одної копійки, і як ця сумарна кількість буде називатись? 99 копійок буде називатися, а гривнею не назветься. Ніколи гривнею не назветься. Здається, одна копійка, а може спортити всю гривню. Ось так і в світовому масштабі: здається, від тебе нічого не залежить. Залежить! Ти – як оця одна копійка, а нема повноти. Як і до доброго, так і до поганого. Тому неправильно думати, що від тебе «нічого не залежить», залежить. Приклад вам привів, як оця копійка: от рахуй, що ти – оця копійка, яка складаючи загальну суму, може називатися вже гривнею. А нема – називається 99 копійок.

Тому залежить від нас кожного, залежить поширення добра і поширення зла, поширення правди і поширення неправди. Все це залежить від нас, і тому треба вважати, що ти – найголовніший в цьому житті. Із причини якої? Ти – образ і подобіє Боже. Не просто людина і не означення слова homo sapiens, ти – образ Божий! Ти, як Бог, тут, на землі, ти обожнена людська природа. І важливість цього треба пам’ятати кожен день і кожну секунду, і від того, наскільки ти міняєшся і як ти міняєшся, міняється навколо тебе життя. Адже ти – вінець творіння Божого, ти – вінець! Тому залежить від тебе все, що відбувається навколо тебе і у всьому світі. Тому коли ми каємось, ми змінюєм це.

Покаяння – це не просто визнати: «я зробив недобре», не в цьому тільки суть. Якщо ти покаявся, ти змінив не тільки свою душу, а змінив обставини навколо своєї душі. Ти змінився – і навколо тебе змінилося. А масштабність твоя велика. Тому ось це покаяння, ось це визнання, ось ця зміна дає можливість тобі бути носієм добра, носієм правди. І виходячи із храму Божого, ти вже ідеш проповідником цієї правди, ти йдеш, як апостол. «Апостол» це «вісник». Несеш цю правду, змінився сам, прийшов з добром в сім’ю, прийшов, як ця іскра світла, і засвітилася вся сім’я, засвітився весь дім, вся твоя квартира. А якщо ти прийшов носієм зла, то все буде всередині перебувати в цьому злі. Тому важлива ця зміна. Важлива перед Богом і важлива в спілкуванні між самими людьми. Тому з храму треба виходити виправданим, визначеним, що ти гріховний, але ти не просто гріховний, а ти попрацював і став святим, освяченим, очищеним, зміненим, і цю зміну поніс у весь світ.

Це не високопарні слова, це дія нашої душі, нашого розуму і наших вчинків. В іншому випадку який сенс ходіння до цього храму, якщо нічого не міняється у вашому житті, якщо ви нічого не змінюєте у цьому житті? Який сенс?! Немає сенсу ні в пожертвах, ні в ходінні, якщо ми не працюємо над собою і не міняємось. Постійно треба працювати і не скорбіти, коли згрішив. Оплакувати, але вважати, що це не кінець. Є зміна, і в любий час ти цю зміну можеш здійснити. Як благорозумний розбійник, – в останню мить. Він також протягом життя думав про різне, і мирився з кимось, і сварився, і робив погані вчинки. Але в останню мить покаявся – і попав у Царство Небесне. Про що це свідчить, про що це говорить? Що ніколи не пізно каятися, і ніколи не пізно змінювати своє життя. Ось це важливо. І не думати, що знов згрішу, що не справлюсь. Неправда! Іначе ні один гріх не можна здолати, ніколи тоді п’яниця не стане тверезим, ніколи хвора людина не стане здоровою, бо вона не бореться, вона не вірить в свою перемогу. Вона не вірить, а треба вірити. Бо без віри неможливо догодити Богові й діяти. Тоді в цьому поєднанні ти будеш сам змінений, будеш сам кращий. А якщо будеш сам змінений і сам кращий – все зміниться навколо тебе.

А приклад і підтвердження цього є слова Серафима Саровського, який казав: спасися сам – і біля тебе спасуться тисячі. Ти змінися. Змінися, покайся, стань іншим, стань кращим – і все навколо тебе зміниться. Тому я вам бажаю оцієї великої праці і зміни. Такої, яку здійснив митар, перебуваючи в храмі, такої зміни! І вийшов з храму виправданим. Але не гордитися тим, що в тебе щось є, і перед собою і перед іншими хвалитися, як фарисей, який «все правильно робить». Бо наближаються дні, і будете хвалитись один перед одним, хто скільки не їсть м’яса. І показово ходити на день народження: ні-ні, я їм тільки салат. Ти тоді фарисей. Постися в тайні, і Бог, бачачи те, що ти постися в тайні, воздасть тобі явно. А будеш гордитися, нічого з цього не буде. Тому Бог на поміч вам бути от в цьому стані, і в цій боротьбі, і переможцями такими, які вийшли з храму виправданими, подібно до сьогоднішнього митаря, який з храму вийшов виправданим. Тому переступіть поріг цього храму сьогодні, як митарі, – виправданими, очищеними і освяченими. Цього я вам і бажаю.

Слава Ісусу Христу!