Волинська Єпархiя Української Православної Церкви Київського Патріархату офiцiйний сайт

СОФІЇ КИЇВСЬКІЙ – 970

Віктор ГРЕБЕНЮК

Кожен храм – чи то величний собор, чи скромна церковця – має одне найголовніше призначення: тут навколо чаші з Тілом і Кров’ю Господніми гуртується громада, тут навчається вона Слова Божого. Та є храми, що гуртують увесь народ, вони – символ нації: Нотр-Дам – у Парижі, Христа-Спасителя – у Москві... Для Руси-України – це Київський собор Святої Софії – Премудрості Божої.

Його зведено за наказом великого князя Ярослава Мудрого на місці останньої битви русичів із печенігами – кочівниками, від яких довгі роки потерпала наша Вітчизна. Літописець згадує про це так: «...І зступилися вони на [тім] місці, де ото є нині Свята Софія, митрополія руська; бо тоді [це] було поле поза городом. І сталася січа люта, і ледве одолів під вечір Ярослав, і побігли печеніги в різні боки...»

Спорудження храму розпочалося 1017 року, закінчилося 1037-го. Відтоді він став осереддям релігійного, політичного й культурного життя Київської Русі: тут відбувалися найвеличніші Богослужіння, возводили на великокняжий престол, приймали іноземних послів, тут було створено першу в нашій Батьківщині бібліотеку. Не раз цей собор зазнавав спустошень і руйнувань, але вівтарна частина, де зображено Христа, апостолів і Богородицю, тримається непорушно. Недарма й напис на цій стіні грецькою мовою – слова із біблійної Книги псалмів – гласить: «Бог серед нього [міста Божого], – нехай не хитається, Бог поможе йому, коли ранок настане». Тож існує стародавнє повір’я: доки стоїть Нерушима Стіна – стоятиме й Київ, а отже й Україна.

Власне кажучи, Нерушимою Стіною в православній традиції йменують Діву Марію – за словами з акафіста Пресвятій Богородиці: «Радуйся, держави Нерушима Стіно...» Так називають і цю велетенську мозаїчну ікону в Софії Київській: Нерушима Стіна, або ж Оранта, тобто по-грецьки Молитвениця.

У календарі нашої Церкви є й день на честь цього образа Божої Матері – у першу неділю після Трійці. Тож чи не започаткувати б нам цього ювілейного для Київської Софії року нове національне свято з такою ж назвою – Нерушима Стіна, що стало б символом нашого єднання, історичної пам’яті та ще однією нагодою прийти до храму, не конче до цього столичного, а кожному до свого? Бо ж ікона ця та собор хоч і належать до спадщини всього людства, насамперед належать Україні, як, скажімо, Казанська – насамперед Росії (день Казанської ікони Богородиці, що стала знаком визволення цієї країни від загарбників, – нині державне свято Російської Федерації).

Нехай же наша віра буде мов непорушна стіна супроти всіх підступів ворога людського, а нове свято – во спасеніє благочестивих.

Молитва до Богородиці перед Її образом «Нерушима Стіна»

Допоки Ти благаєш Свого Сина,
Молільнице за Київ, Русь і світ, –
не лиш столиця, а й уся Вкраїна
і кожна з благочесних людських віт
не рушиться, не упаде, не згине,
аж скільки світові зосталось літ.
Смиренно ж ми, і палко, й безупинно
прохаєм Тя за Твій покров і щит,
цінуючи від Спаса кожну днину.
Взивай до Бога, сохрани од бід,
щоб мир Він дарував християнину,
аби сповнять Його святий Завіт.
О Вибрана з усіх земних створінь,
зміцни нас, грішних, у мольбі. Амінь!

Волин. єпарх. відом.– 2007.– № 2 (27)